Ґенеза феномену “право” у концепціях різноманітних юридичних шкіл.

Сучасна юридична наука знає багато різноманітних концепцій права. Такими, зокрема, є "Багатогранність" права також є загальною рисою всіх сучасних концепцій права. Так, природно-правові теорії відіграли вирішальну роль у підготовці Великої французької революції, тому що теорія природних (природжених) прав і свобод була ідеологічною основою боротьби проти феодальних привілеїв за встановлення формальної юридичної рівності. Широкого поширен ня природно-правові теорії набули у Росії і в Україні. Це, насамперед, стосується діяльності таких вчених, як О. Алексєєв, Б. Кістяківський, П. Виноградов, та інших, які стверджували, що право не створюється законодавцем, що не закон дає силу праву, а право утверджує закон, що закон творить не монарх, а тільки представницькі органи. Отже, стверджувалось, що право — це не тільки норми, санкціоновані державою, а й інші правила поведінки, похідні моралі, справедливості, ідей гуманізму, що має безумовно позитивне значення.

У подальшому у рамках теорії позитивного права розвивалися різні напрями природно-правової теорії, які особливу увагу приділяли дослідженню форми права, статичні теорії, за якими вважалось, що обмеження держави правом переслідує, насамперед, її ж інтереси. Цей інтерес може спонукати державу відступати від чинного права, де вона вважає за потрібне. Cтатичний підхід до права інтенсивно розробляв Л. Гумплович, який вважав, що право — це лише атрибут державної влади. Проте cтатичні теорії проіснували недовго. Нині вони зазнають критики з боку представників різних концепцій права.

Найважливіше місце серед сучасних концепцій права займають соціологічні теорії. Вони розглядають право в нерозривному зв'язку з суспільними відносинами, які є об'єктом правового регулювання. Право аналізується спільно з усією системою економічних, політичних і соціальних умов, що склалися і в яких діє та чи інша правова система.

Отже, можна стверджувати, що сучасна правова наука характеризується "плюралізмом" концепцій права, причому зміст права становлять не тільки норми закону, підзаконних актів, судова правотворчість, а й мораль, традиції, звичаї, звички, етикет, правосвідомість різних соціальних груп. Норми, зокрема й норми закону, можуть і не виконуватись.



Теорія природного прававиникла в XVII—XVIII ст., у період бурхливого процесу становлення буржуазних су спільств країн Західної Європи. Незважаючи на велику різноманітність учень школи природного права, можна виділити деякі загальні риси та основні положення цієї школи. На думку представників школи природного права, право виникло з природи людини, з розуму і існує не залежно від держави.

Стверджується, що природне право породжується не державою, воно випливає з природи людини і має відповідати "духові справедливості", "вищому разумові", "природному станові душі". Отже, джерело природного права вони вбачають у людській природі. Сучасні теоретики природного права поділяють його на постійне природне право і тимчасове позитивне право, причому позитивне право залежить від природного і має відповідати йому.

З критикою природного праворозуміння виступили прибічники історичної школи права. Представниками її були Г. Гроцій, Ф. Савіньї, Г. Пухта.

Представники цієї школи визнавали еволюцію права, котра, на їх думку, здійснювалась автономно і не вимагала втручання людей. При цьому зазначалося, що право в своєму історичному розвитку проходило два послідовних етапи: перший — у формі звичаїв, другий — у формі матеріалу для опрацювання його законодавцем.

Представниками концепції позитивізму в праві, що виникла і оформилась у XIX ст., були — Д. Остін (Англія), К. Берг (Німеччина), М. Коркунов, Г. Шершеневич (Росія, Україна) та ін.

Право, на їх думку, є сукупність норм, даних об'єктивно, які не потребують ідеологічного обгрунтування. Вихідний елемент права — норма права, розглядалась позитивістам, як раз і назавжди усталена догма, а єдиним джерелом; права визнавалась державна влада, наділена примусовою силою.

Соціологічна концепція права. Засновником цієї концепції, або теорії "вільного права", був Є. Ерліх. На його думку, право корениться не в законах, а в самому суспільстві. Тому джерело його слід шукати в поведінці людей, які реалізують право. Як і представники школи природного права, Ерліх вважав, що законодавець тільки виявляє і закріплює право, вже знайдене суддями і юристами-практиками.

Психологічна теорія права виникла в XIX ст., а найбільшого поширення досягла на початку XX ст. її заснов никами були в Україні та Росії — Л. Петражицький, у Західній Європі — Г. Тард, Л. Кнапп та ін,

Психологічної школи права перетворюють його в психологічний процес, вважаючи джерелом права переживання і емоції людини.

Всі наведені погляди, характерні для різних правових шкіл, є свідченням того, якою складною є природа права. Поділяючи зміст одних з цих теорій і відхиляючи інші, слід і у цих останніх бачити те раціональне зерно, яке допомагає краще усвідомити основні ознаки права.


4569430741972776.html
4569538801790777.html
    PR.RU™